ДУМА ПРО ДРУЖБУ-39 ТА ІНШІ ДИВА

Ой, у лузі червона калина похилилася.
Через підлих “друзів” Україна зажурилася.
А ми поміж них свою діаспору знайдемо!
Та брехливу їхню пропаганду, гей-гей,
розгамселимо!
І
Хто такі поплічники нацистів? Хто їм в друзі пхавсь?
Істерять від того сталіністи — Пухорилий клас.
Бо як друзі разом вони Польщу подолали
І одразу Договір про Дружбу склали й розписалися.
Рік тоді ішов 39-й, вересневий день.
Двадцять восьме варто пам’ятати — Істини момент!
Недаремно Договір про Дружбу ухваляли:
Спільним коштом ще пів континета друзі розгамселили!

Швидко звикли хитрі сталіністи до безкарності
І послали величезне військо ближче до мети.
В травні в морі дійство незбагненне відбулося.
Поміж друзів потім про десанти у Ламанші йшлося.
Нацькували німців на англійців, Як Махна на Крим.
А зрадлива фрунзівська наука хай керує тим!
Дружній фюрер спритним був артистом — біснувався,
Та запідлу фрунзівську науку непогано розумів.

ІІ
Дали друзі Сталіну цяцянки проти Англії,
Подивилися на його танки та й ударили!
Підла дружба — це таке повзуче віроломство!
Підлу тишу в війську зберігала служба держимордівська.
Чи сховав ти “ярость благородну”, клятий Сталіне,
Аби друзі Лондон з ніг на голову поставили?!
Чи схотів ти друзям догодити, замиритись?
Чи схотіли Павлова убити — покарать нестриманих?

Павлов — зірка сталінських танкістів Загартованих,
Та поперед батька ворушитись — Заборонено!
Схавав Сталін те, що в травні в морі відбулося!
Ждав він, доки на англійський берег воно раптом вилізло б.

Нацькував же ж німців на англійців, як Махна на Крим!
А як фюрер яро біснувався! В Англію хотів!
Хай там як, а в Англії Європа не зчепилась
І на здобич хитрих сталіністів не перетворилася.

ІІІ
Як згадаєш Договір про Дружбу, Й досі бісяться,
Бо не встигли вчасно скасувати в червні місяці.
Отже зась Шухевича їм лаять емоційно!
Не цурався їхнього він друга ЧОТКО офіційного.
А коли ж той Договір про Дружбу скасували в них?
ГУГЛ не знає. Може і Шухевич в них спитать не встиг.
Бо так яро бігли сталіністи від кордону:
Дременули вони за пів року з понад Сяну аж за Дон!

А з Москви тікали вони в жовтні, як міняли “Вісь”.
Панцерфаустів не мали зовсім. Та й не встиг лендліз.
А заводи з’їхали до сходу та й заклякли,
Доки америцькі генератори до них не підтягли.
Чи спиняв би тую біганину спонсор Дядько Сем,
Якби новий фюрер у Берліні зрікся стрьомних схем?
Якби був в США президент-казнокрад,
А не Рузвельт – лендлізу фанат,
Чим Покришкін тоді б рятував Сталінград,
І де Сталін ховав би свій зад?
А ми тую дружбу хитромудру пам’ятаєм!
Тож ми нашу Славну Україну від халепи бережем!